СПОРЯДЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СПОРЯДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док.
1. Здійснюючи підготовку до чого-небудь, забезпечувати себе усім необхідним; збиратися, готуватися. Отак Свирид нахвалявся, В путь-дорогу споряджався, І озувся, і одягся, Мов на ярмарок убрався (Україна.., І, 1960, 203); З ним [політруком] споряджався в раптовий похід і мій батько (Цюпа, Три явори, 1958, 18); Вона спорядилась іти храмувати до тітки, в друге село (Барв., Опов.., 1902, 103); Саїд поквапно спорядився, сів на коня й поїхав (Ле, Міжгір’я, 1953, 108).
2. тільки недок. Пас. до споряджа́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 578.