СПОСТИ́ТИСЯ, спо́щу́ся, спо́сти́шся, док., розм. Виснажити себе, дотримуючись посту і не вживаючи скоромного в їжу. Роман спостився, змарнів, зблід, спав з тіла. Очі стали здорові й витрішкуваті; рум’яні уста пожовкли (Н.-Лев., VI, 1966, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 580.