СПОСІ́БНІСТЬ, СПОСО́БНІСТЬ, ності, ж., розм.
1. Те саме, що наго́да. При.. спосібності попроси його запитати в редакції.., чи прийняли б там повість п. Ольги (Л. Укр., V, 1956, 341).
2. Те саме, що зда́тність 1. Не тільки один Араб[ажин] прихильний до Вас, а є нас більше, тільки що не всі мають способність виявити Вам ту прихильність, а публічно виявляти — бояться (Л. Укр., V, 1956, 46).
3. Те саме, що зді́бність 1. Коли батько почав дуже хвалити спосібності свойого сина, хлопець почервонів, як рожа (Фр., III, 1950, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 579.