СПО́ТИЧКА, и, ж., розм. Те саме, що су́тичка. Жовніри, перейшовши річку вбрід, стикались з козаками, бились в густих спотичках з ними (Н.-Лев., VII, 1966, 243); І тут сталася спотичка. Віктор Баско, який досі сидів, вовчкувато [понуро] позираючи на Маринку, раптом брязнув своєю чаркою об підлогу і вибіг з кімнати (Речм., Твій побратим, 1962, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 582.