Слово "справно" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СПРА́ВНО, присл.

1. Присл. до спра́вний 1-4. Робота у нього ішла справно (Гончар, Таврія, 1952, 227); В книгах було все справно записано: увесь прихід і всі видатки були вилічені добре й позаписувані (Н.-Лев., IV, 1956, 165); Прийде мати з поля, всюди справно: понагодовано, понаповано, начиння перемите, і миски в миснику (Свидн., Люборацькі, 1955, 10); — Оце тобі, Анатолію Михайловичу, пасажир,сказав мій супутник.Щоб справно довіз (Жур., Опов., 1956, 61); Ліля почала справніше вчитися (Л. Укр., V, 1956, 32); Згадалося, що в минулу косовицю їх [стоги] вивершував дід Дунай, бо мало хто в селі міг так справно вивершити скирту чи стіг (Стельмах, І, 1962, 445); // у знач. присудк. сл. — Готуйте водолазний баркас, і костюм, і скафандр де-небудь новий діставайте, щоб усе справно було (Собко, Скеля.., 1961, 47); Гиркалися вони, гиркалися, це так,а, проте, по хазяйству завжди було все справно (Вишня, II, 1956, 81).

2. З додержанням систематичності, акуратності, ретельності. Свій пайок відбирала [Стеха] справно (Кв.-Осн., II, 1956, 131); Десь в п’ятдесятому році завербувався Чугай на далеку Північ, щоб заробити грошей та хату поставити. Листи писав і гроші Марті висилав справно (Зар., На.. світі, 1967, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 594.