СПРЕДВІ́КУ, присл., рідко. Те саме, що споконві́ку. Таємничі чари мистецтва спредвіку викликають подив, оволодівають людськими серцями, спонукають до роздумів (Рад. літ-во, 4, 1968, 83); Зерно сушать спредвіку, сушать в усіх країнах світу (Наука.., 10, 1971, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 597.