СПРИЯ́ТЛИВИЙ, а, е. Який позитивно впливає на що-небудь, створює відповідні умови для здійснення, виконання і т. ін. чогось. [Кіра:] Літак готовий, погода сприятлива. Кращих умов і не видумаєш… (Собко, П’єси, 1958, 244); Минула м’яка зима була сприятлива для зимівлі шкідника в грунті (Рад. Укр., 5.IV 1946, 1); // Потрібний, необхідний для чого-небудь; належний. [Мічурін:] Я штучно і тактовно підставив природі сприятливі умови для створення нового сорту (Довж., І, 1958, 466); У польовому таборі створені сприятливі умови для відпочинку після дня напруженої роботи (Колг. Укр., 8, 1956, 10); // Зручний для чого-небудь. — Ти хто така? І де твій документ? — Спитав грачиху грак в сприятливий момент (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 162); На жаль, Венера дуже рідко перебуває у сприятливому для спостережень її темного боку положенні (Наука.., 5, 1966, 22); // У якому виражається прихильність, шанобливе ставлення, повага до кого-небудь. Ганна помовчала, вдумуючись в ці слова, і мовчання це, як і раніше, здалося Малахову дуже сприятливим і доброзичливим (Собко, Справа.., 1959, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 601.