СПРОЩЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто спрощує, збіднює що-небудь, неглибоко, поверхово підходячи до розв’язання складних проблем, завдань. Захищати специфіку мистецтва і науки про мистецтво від всіляких вульгаризаторів і спрощенців потрібно, конче потрібно! (Рад. літ-во, 5, 1971, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 607.