СПУСКОВИ́Й, а́, е́. Стос. до спуску, опускання чого-небудь. Спускові операції; // Признач. для спуску, опускання чого-небудь. Судно спочатку майже непомітно для ока рухається по спускових брусах, все більше і більше набираючи швидкості (Веч. Київ, 28.ІІІ 1961, 1); Тримаючись за спусковий кінець, водолаз пильно перевіряє кожен метр грунту (Рад. Укр., 21.XII 1960, 4); Від стрільця залежало влучити хвилину, коли саме натиснути на спускові механізми (Ле, Мої листи, 1945, 120); // Який здійснює, спуск. Коли настає день спуску [судна] — він виливається тут у справжнє свято труда, тисячі людей напружено стежать за творінням рук своїх, з хвилюванням слухають, як серед глибокої тиші лунають по радіо останні розпорядження спусковій команді (Гончар, Тронка, 1963, 342).
◊ Спускова́ скоба́ див. скоба́2; Спускови́й гачо́к див. гачо́к.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 615.