СПІВА́НОЧКА, и, ж. Пестл. до спі́ва́нка. Гей, плину я по Дунаю і так сі [собі] думаю: Нема кращих співаночок, як у нашім краю! (Коломийки, 1969, 91); Не виводять [дівчата] співаночок на весь двір (Фр., X, 1954, 15); — Коли ж це ви встигли такі гарні співаночки скласти? (Жур., Опов., 1956, 185); Я свої співаночки В Москву посилаю (Криж., Калин. міст, 1940, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 514.