СПІВА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до співа́к. Знайомлячись із побутом професійних співців-кобзарів і лірників, натрапляємо на сліди їх цехових організацій і співацьких шкіл (Муз. праці, 1970, 287); // Який складається із співаків, охоплює співаків. Дуже радий був перечути від вас про широкі плани і заходи організації співацьких товариств у Галичині (Муз. праці, 1970, 544).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 516.