СПІВВІДНО́СНИЙ, а, е. Який перебуває у співвідношенні з чим-небудь або між собою; який може бути співвіднесений з чимсь. Відносна форма вартості і еквівалентна форма — це співвідносні неподільні моменти, які взаємно один одного обумовлюють.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 54); Слово — не сама дійсність, а лише її умовне позначення. Воно має зміст і значення лише тоді, коли воно співвідносне з дійсністю (Рад. літ-во, 6, 1968, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 516.