СПІВЖИТТЯ́, я́, с.
1. Спільне життя, спільне існування. Бували в мене в перших днях шкільного життя прикрості з товаришами, але ті прикрості були хвилеві та скороминущі і швидко перейшли в приємне товариське співжиття (Фр., XVI, 1955, 432); Народи творять.. поеми — про мир і дружбу, світле співжиття, про серця радісне биття (Тарн., З дал. дороги, 1961, 260); Під прозорими стінками скляного вулика розкривається багато важливих подробиць співжиття бджіл (Бджоли, 1955, 10); // Суспільне життя, його норми, звичаї. Героїко-романтична радянська дійсність сповнена хвилюючих явищ, народжених соціалістичним співжиттям, співдружбою людей і цілих народів (Мист., 3, 1967, 1); Всезнайка, зі всіма безпардонно запанібрата,.. Мариня була трудною у співжитті (Вільде, Сестри.., 1958, 203); // Тривале співіснування організмів різних видів, яке забезпечує їм взаємну вигоду; симбіоз. При садінні тису треба пам’ятати, що це мікоризне дерево, тобто воно живе в симбіозі (співжитті) з мікоризними грибами, які постачають йому азот та інші корисні речовини (Наука.., 4, 1961, 37).
2. Подружнє життя. Все її співжиття з Аркадієм, оті довгі двадцять п’ять років, були самою тимчасовістю, самим очікуванням (Вільде, Сестри.., 1958, 4); Лізу він знав не перший день. Знав, що вона розійшлася з чоловіком на третьому місяці співжиття (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 255); // Статеві зносини.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 517.