СПІВТВОРЕ́ЦЬ, рця́, ч., книжн. Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь. Генерал-лейтенант поглядом примружених очей обвів присутніх, найближчих помічників і співтворців великої операції, ніби закликаючи їх до найбільшої уваги (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 208); І в мовознавстві, і в літературознавстві М. Т. Рильський був.. активним співтворцем ряду праць, що були здійснені в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка і в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР (Нар. тв. та етн., 2, 1975, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 520.