СПІД, спо́ду, ч.
1. Нижня частина, дно чого-небудь. Тільки по легкому рухові жил на ватагових руках помітно, що на споді в посуді одбувається щось (Коцюб., II, 1955, 325); — На споді в скрині є карточка від товариша мого чоловіка (Стеф., І, 1949, 254); Все глибше й глибше вони копали перед собою землю, і всі тупо дивилися на спід виритих ямок (Панч, В дорозі, 1959, 48); На споді кар’єру була вода (Гур., Наша молодість, 1949, 395); На самім споді тачанки лежали в сіні пахучі яблука (Гончар, III, 1959, 73).
Догори́ спо́дом: а) уверх нижньою частиною, дном. Насеред казні лежав перевернений догори сподом верхняк залізної печі (Фр., II, 1950, 256); б) те саме, що Догори́ нога́ми (дном) (див. догори́). — Догори сподом поставимо світ — я це добре собі уявляю! І першим ділом — покінчимо з війною… (Смолич, Мир.., 1958, 76); На спід — під що-небудь. Пошили сині всім жупани, На спід же білії каптани,— Щоб був козак, а не мугир (Котл., І, 1952, 187).
◊ Підверну́ти під спід кого — підкорити кого-небудь чиїйсь владі. Всім світом буде управляти [Еней], По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (Котл., І, 1952, 155).
2. Нижня частина предмета, ближча до основи, до землі; низ. Підпалили сосну від споду до верху (Чуб., V, 1874, 394); Горький запросив мене поїхати на чудесній яхті в Fore de Greco, город під самим Везувієм, на народне свято.. В городі скрізь вінки, вибудовані були башти, обвішані з вершечка до самого споду коралями (Коцюб., III, 1956, 326).
3. Зворотний, нелицьовий, повернений донизу бік чого-небудь. Дмухнув вітер, і прибережний верболіз унизу біля річки раптом посивів — то з нього полетіло останнє листя, замигтівши в повітрі білим сподом (Донч., VI, 1957, 372); Є у неї скриня-сундучок, на споді кришки — фотографія Тимка (Тют., Вир, 1964, 455); // Нижня скоринка хліба. — Ось яка м’яка і легка, як пух,— казала вона, стукаючи під спід паляниці кулаком (Барв., Опов.., 1902, 32).
Під спо́дом: а) унизу, знизу. Вогонь потріщав трохи під сподом і вигнав дим (Коцюб., II, 1955, 347); б) з вивороту. Часом найкраща тканина під сподом — просто груба ряднина (Л. Укр., І, 1951, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 523.