СПІДНИ́ЗУ, присл. Знизу, з-під чого-небудь. Спіднизу віяло.. холодом (Хотк., II, 1966, 217); Часом воно [вікно] зачинене, тоді Роман тихенько спіднизу нігтями відчиняв його (Вас., І, 1959, 60); Стояла веселка.. Червоне спіднизу рівно взялось, фіалкове ж ізверху, з опуклого боку (Тич., І, 1957, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 523.