СПІДНИЧА́НИЙ, а, е, розм. Прикм. до спідни́ця 1. — Що ж ти ще і відкараскуєшся, що ти моєї курки не припинала, як моя зозулястенька приволокла на лапці шманделок [шматок] твоєї спідничаної пілки? (Тют., Вир, 1964, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 524.