СПІЛЧА́НИН, а, ч., розм. Член спілки; товариш, компаньйон. Уважно допитувався [письменник] — хто та над чим працює,.. нарікав на те, що спілчани мало його турбують і відвідують (Рад. Укр., 13.XI 1960, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 527.