СПІЛІ́ТИ, і́є, недок., розм. Ставати спілим (про плоди, овочі, злаки і т. ін.); дозрівати, стигнути. Як почина ожина спіліть, то червона, а як приспіє,— чорна (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 527.