СПІРИТИ́ЗМ, у, ч. Містична віра у потойбічне життя душ померлих і в можливість спілкування з ними. — Ти й твоя неня.. нахапались за границею усякових [усяких] найновомодніших штучок: і спіритизму, і гіпнотизму (Н.-Лев., IV, 1956, 248); Франко викриває містицизм, окультизм, спіритизм декадентів (Вісник АН, 4, 1949, 48); // Уявлюване спіритами спілкування з душами померлих за допомогою різних прийомів (крутіння стола, блюдець і т. ін.) і за посередництвом медіумів. — Розкажіть, про що ж ви розмовляли зі мною на відстані, та ще й сперечались? Може, ви займаєтесь спіритизмом? (Коп., Земля.., 1957, 147); Більше цікавиться [князь] спіритизмом, аніж державними справами (Стельмах, Хліб.., 1959, 628).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 531.