СТАЛЕ́ВО. Присл. до стале́вий 2. Промінь окреслює квадратну голову, шкірянка на плечах сталево блищить (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 25); Колючі дроти темніють по всьому перешийку від заводей Сиваша і до Перекопської затоки, що сталево поблискує на заході (Гончар, II, 1959, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 639.