СТАНО́ЧНИК1, а, ч., рідко. Те саме, що верста́тник.
СТАНО́ЧНИК2, а, ч., заст. Житель станка (див. стано́к3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 649.