СТАРОСВІ́ТСЬКИЙ, а, е.
1. Який дотримується старих поглядів, звичок, правил і т. ін. Наумиху звано старосвітською жінкою (Коцюб., І, 1955, 102); Білозерець був старосвітський сотник, іще-то з тих, що перші озвались потиху до батька Богдана: «Єднай, батьку, Україну, а ми тебе виручимо» (П. Куліш, Вибр., 1969, 153); Тітка Клавда в чорній оксамитовій сукні, поважна, старосвітська, стояла на порозі й вітала гостей (Вільде, Сестри.., 1958, 180); Він звик до добра в старосвітській родині, Він батька та матері пе́щений син (Перв., II, 1958, 380).
2. Який був поширений, прийнятний і т. ін. у старі часи; старовинний. Максим не забував старосвітського звичаю: поїхав сам і вблагав Явдоху поїхати на оглядини (Мирний, II, 1954, 247); Не стільки принаджувало його туди тихе, старосвітське життя, скільки вродлива донька власника (Фр., VI, 1951, 234); До землянки привели жінку, яка зналася на старосвітській народній медицині (Дмит., Обпалені.., 1962, 22); // Зроблений за старою модою, який вийшов з моди; старовинний, старомодний, не сучасний. Старосвітські меблі оббито новим репсом (Фр., V, 1951, 275); На бабі старосвітський очіпок і темна дерга (Ю. Янов., II, 1954, 186); Цієї ночі сон випурхнув з її очей, коли старосвітський годинник закінчив вибивати дванадцяту (Галан, Гори.., 1950, 22); // рідко. Який не відповідає сучасним вимогам, який з плином часу втратив своє значення; застарілий. В новішій.. белетристичній утопії Анатоля Франса ми бачимо певні ознаки перемоги новітнього принципу над старосвітським (Л. Укр., VIII, 1965, 175); На очах Зінаїди Павлівни мінялася й удосконалювалася техніка швидкісної передачі слів, думок і почуттів — від старосвітської «морзянки» до більдапаратів і телетайпів (Дмит., Розлука, 1957, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 662.