СТАРУ́ШКА, и, ж. Пестл. до стару́ха. Старушка присіла собі коло панни і розповіла їй все-все (Мак., Вибр., 1954, 122); Старушки не можна було пізнати. Пожовкла, зморщилася, очі погасли (Хотк., II, 1966, 176); — Приїхав додому, місця не знаходжу, мама, правда, радіє, щаслива, на сьомому небі старушка! (Гончар, Тронка, 1963, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 664.