СТАРШИНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. старшинува́ти. Ще й досі була Хаєцькому впомки та перша ніч його незвичного старшинування. Гірка і повчальна ніч… (Гончар, III, 1959, 308); Чого тільки він не передумав? ..І потаємні жалі за старшинуванням, яке всміхалося йому один час на виборах, і тяжкий сум останніх бурхливих часів (Ле, Ю. Кудря, 1956, 259); Його старшинування над реєстровими козаками зміцнилося внаслідок політики коронних дипломатів (Ле, Наливайко, 1957, 43); Перевернуло старшинування й Максима.. Запишався, почав гордувати нижчими себе (Мирний, І, 1949, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 667.