СТА́ТИКА, и, ж.
1. Розділ теоретичної механіки, що вивчає закони рівноваги тіл.
2. У фізиці — рівновага тіл під дією застосованих до них сил. Умови статики тіл.
3. Стан спокою, рівноваги; протилежне динаміка.
4. перен. Відсутність руху, розвитку. Передове радянське мистецтво не терпить рутини, статики, не може розвиватися на базі канонічної форми (Літ. газ., 24.Х 1946, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 668.