СТАТУ́РНИЙ, а, е. Стрункий, з гарною, пропорційно складеною фігурою; статний. Висока, статурна, чорнява дівка стрибнула з повозки (Л. Янов., І, 1959, 135); Всі Ковалі з цього роду, як чоловіки, так і жінки, дуже вродливі, чисті з обличчя, високі й статурні (Кучер, Прощай.., 1957, 136); // Гарний, пропорційно складений. В його фігурі, хоч і статурній, ладній, завжди було щось ліниве, розслаблене (Мушк., Чорний хліб, 1960, 139); На його високій статурній постаті метляється кавалерійська шинелина, з-під якої відстовбурчується пістолет (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 671.