СТЕБНО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до стебува́ти.
2. у знач. прикм. З ватною, вовняною і т. ін. прокладкою, що прошита наскрізь великими стібками. Стебнована ковдра.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 679.