СТЕ́КА, и, ж., мист. Дерев’яний або кістяний інструмент, яким користуються скульптори при ліпленні. Руки, що звикли до пензля, стеки й рейсфедера, взялися на заклик партії за автомат, міномет, штурвал літака (Ю. Янов., II, 1954, 195); Слухняна, мов пензель, скульпторська стека кладе лінію за лінією, чутливо окреслюючи деталь мистецького витвору (Рад. Укр., 2.І 1963, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 682.