СТЕЛИ́НА, и, ж.
1. Стельова балка, дошка. Баба по стелині наляканими очима водила, руки підіймала (Черемш., Тв., 1960, 40); Достатки в хату пливуть, аж стелини розходяться, сволок прогнувся, пластини розпирає сила зерна на горищі… (Горд., Дівчина.., 1954, 180).
2. рідко. Окрема дошка підлоги, паркету. Підошва човгнула по стелині ганку (Смолич, Ми разом.., 1950, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 682.