СТЕНОГРАФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. Робити запис усної мови способом стенографії. Сидить [Аглая-Феліцітас], слідить за словами професора, стенографує іноді (Коб., За ситуаціями, 1914, 23); Альберт Сю шпарко стенографував усе до свого блокнота (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 348); — Я колись навчився стенографувати і застенографував з доповіді Олександри Трохимівни все (Коп., Земля.., 1957, 226); — Ніч-зоря… Як це мило сказано? — захоплено вигукнула ад’ютантка, стенографуючи пишну генеральську фразу, що незабаром стане крилатою у врангелівських військах (Гончар, II, 1959, 274); // перен. Буквально, точно передавати, відображати що-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 685.