СТЕПЛІ́ТИ, і́є, док., розм. Стати теплим, теплішим. [Михайло:] Губами тілько доторкнулась — І степліла горілка. Ну й дівчина! (К.-Карий, І, 1960, 204); Він усіх мав напоїти, піклуватись про те, щоб вода не степліла та не тхнула бочкою (Гуп., Скупана.., 1965, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 686.