СТЕРИЛІЗА́ТОР, а, ч.
1. Апарат, пристрій для стерилізації (у 1 знач.). Шприци, голки та інші інструменти кип’ятять у спеціальному стерилізаторі, який являє собою чотирикутну металеву коробку з кришкою (Заг. догляд за хворими, 1957, 170); З глибини операційної гукнула Віра Михайлівна. Господарство своє вона вже впорядкувала, на пальниках під стерилізаторами затрепетали сині вогники (Шовк., Людина.., 1962, 202).
2. Робітник харчової промисловості, спеціаліст із стерилізації. Не відстають від фасувальниць дівчата з бригади стерилізаторів (Роб. газ., 28.VІІ 1962, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 690.