СТЕРНОВИ́ЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що стерни́ще. Заграва розгоряється, піднімаючись вище і вище в небо. Тимкові добре видно голову коня і стерновище, по якому він їде (Тют., Вир, 1964, 354); Мчав її [Галю] Уралов тими просторами, де навіть земля світилася сонячним блиском стерновищ (Гончар, Тронка, 1963, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 691.