СТЕТЕРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Дуже розгубитися, збентежитися від несподіванки, переляку і т. ін., втратити здатність мислити, рухатися і т. ін. Раптом став [старший Гамалія] і дурнувато перекривив офіцера.. І тоді і люди, і німці, і поліцаї стетеріли (Тют., Вир, 1964, 542); Миня зробив страшні очі, кинув уперед руку з вистромленим, як револьвер, вказівним пальцем і сказав: — Пу! —Дем’ян стетерів (Перв., Дикий мед, 1963, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 692.