СТИДО́ВИЩЕ, а, с., розм. Те саме, що стид 2, 3. — Стидовище, страмовище. Украсти [«Кобзаря»].. та й не признаватися? — почала вона нам сердито виговорювати (Мирний, IV, 1955, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 694.