СТИ́МУЛ, у, ч. Те, що викликає зацікавленість у здійсненні чого-небудь; спонукальна причина до здійснення чогось. Мої болі, обурення, які я мав на своєму життєвому шляху,— вони були часто стимулом до моєї творчості (Вас., IV, 1960, 57); Нема сьогодні такої галузі людської діяльності, якої б не збагатив, не привів до бажаних успіхів великий стимул великої Революції (Мист., 6, 1957, 13); Моральні стимули є могутніми факторами зростання і вдосконалення суспільного виробництва (Ком. Укр., 6, 1970, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 698.