СТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕ́РТИ і ЗІТЕ́РТИ, зітру́, зітре́ш, док., перех.
1. чим, з чого і без додатка. Витираючи, знімати з якої-небудь поверхні щось або очищати її від чогось. Стираючи порох із столу, побачив [Андрій] на ньому кілька мідяків (Коцюб., І, 1955, 446); Краплі поту виступали на чолі Руднєва. Він їх час від часу стирав долонею (Шер., Перші загони, 1939, 20); Чепурна баба стерла порох з лави, ще й постелила на лаві шматок полотна (Н.-Лев., II, 1956, 405); Господарка на мить стерла рукавом сльози (Досв., Вибр., 1959, 72); Ми зітерли краплини поту Із утомлених боєм лиць (Криж., Під зорями.., 1950, 13); * Образно. Веселощі зразу стирають переляк з обличчя молодиці (Стельмах, І, 1962, 261); Здавалося, ніщо не могло змінити його життєлюбної вдачі і стерти з обличчя щирої, ясної посмішки (Коз., Гарячі руки, 1960, 38); // Робити що-небудь чистим або сухим, тручи чим-небудь по його поверхні. Стирає [Емма] спідницею стільця і присуває Єгерові (Л. Укр., IV, 1954, 215); До корчми під’їхало двоє вершників у жупанах. Домна побачила їх у віконце й заходилась стирати мокрий стіл подолом спідниці (Панч, Гомон. Україна, 1954, 69); // Знищувати що-небудь написане, намальоване, витираючи, зіскрібуючи і т. ін. Заклопотаний [рахівник] якоюсь спішною роботою. Прикине на рахівниці, напише і знов. А то візьме гумку і щось зітре (Головко, І, 1957, 322); * Образно. Стерли кольори метрополій з політичної карти Африки народи Гани і Гвінеї, Малі й Алжіру… (Рад. Укр., 1.ХІІ 1962, 4).
2. перен. Згладжувати, усувати ознаки, наявність і т. ін. чого-небудь. Життя пішло собі тихою ходою,.. все стираючи спомин про Максима. (Мирний, II, 1954, 117); Соціалістична дійсність не тільки не стирає, не нівелює, індивідуальності, а навпаки (Рильський, III, 1956, 157); — Вода і рушник стирають з мене останні клапті сну (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 141); Важкі й мертві науки в гімназії вбили в йому енергію, стерли волю, зробили його в’ялим, апатичним (Н.-Лев., VI, 1966, 8); Десь промчав поїзд, а мені здається, що то промчало моє життя і назавжди стерло у моїй пам’яті образ неповторної молодості (Кол., На фронті.., 1959, 185); Двадцять п’ять років подружнього життя не зітерли різниці між рудим Омельком та красунею Катрею (Мур., Свіже повітря.., 1962, 69); // перев. док. Позбавити життя; знищити. Хто горе сіє, страшний збирати буде гнів, і за наругу з тисячів його зітруть колись, як змія! (Гавр., Вибр., 1949, 60); Потоцький має власне військо, гармати, фортеці. Він зітре Горленка (Тулуб, Людолови, І, 1957, 38).
◊ Стира́ти (сте́рти) з лиця́ землі́ див. лице́.
3. Тертям, частим доторкуванням пошкоджувати шкіряне, волосяне і т. ін. покриття або верхній шар чого-небудь. Летять ключі над суходолом. Стирають крила (Перв., І, 1958, 173); — Стерла ногу, щось прикинулося, то й мушу сидіти, поки одтухне (Дн.Чайка, Тв., 1960, 76); Одну ваду мав коник, якого дістали Чернишеві: розкувавшись, він стер копито і шкутильгав тепер на праву передню (Гончар, III, 1959, 89); Навіть не помітив [Петько], як намуляв здоровенного пухиря та стер шкіру (Трубл., І, 1955, 62); // Зменшувати об’єм чого-небудь тертям, частим користуванням. Не поїхав на село Кока з інституту.. На заявах стер перо. Хворим прикидався… (С. Ол., Вибр., 1959, 257).
4. у що, на що. Розтираючи, подрібнювати, перетворювати на дрібну однорідну масу. Кров проступає крізь чорні бушлати, Скелі на порох стирає фугас (Нагн., Вибр., 1957, 231); Згризений в гальку, камінь сірів берегами, а там, де море встигло стерти його в білий пісок, воно грало над ним блакитним вогнем перемоги (Коцюб., II, 1955, 300).
◊ Сте́рти (зіте́рти і т. ін.) на (у) по́рох (порошо́к) див. по́рох1, порошо́к; Сте́рти (зіте́рти і т. ін.) на таба́ку див. таба́ка; Сте́рти на мак див. мак; Сте́рти на маку́ху див. маку́ха.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 700.