СТИРЛО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стирлува́ти. Годинами ждуть черги обози, біженці, лазарети, реве стирлована у величезні гурти худоба (Гончар, Таврія.., 1957, 569); Коли дівчина підбігла до випасу, череда вже стояла край шляху стирлована (Добр., Тече річка.., 1961, 194); Біля порожнього стирлованого місця, де стояло авто, лежали двоє убитих фашистських офіцерів (Ле, Клен. лист, 1960, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 701.