СТИ́ХУ, присл., розм. Те саме, що сти́ха. Трьох синів годує мати Ще й дочку собі на втіху. — «Оченятка мої милі», — Шепче доньці мати стиху (Граб., І, 1959, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 708.