Слово "стихія" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СТИХІ́Я, ї, ж.

1. В античній філософії — одна з матеріальних першооснов буття (повітря, земля, вогонь, вода). Якби щось із нічого росло-виникало, то, певне, Кожна стихія могла породити, що їй до вподоби: Люди б виходили з лона морського, а птаство і риби Десь у землі виростали (Зеров, Вибр., 1966, 128); // перен., книжн. Основний елемент, головна складова частина чого-небудь. Поема Бажана [«Ніч перед боєм»] нагадує нам симфонію, побудовану на пісенній стихії (Тич., III, 1957, 25); В творах його [Г. Сковороди], писаних шкільною церковнослов’янщиною, виявляється могутня стихія живої народної мови і усної творчості (Рад. літ-во, 6, 1957, 5).

2. Явище природи, що виступає як могутня, трудно переборна і часто руйнівна сила, а також сфера, середовище його виявлення. Надворі уже зачиналася страшна борба [боротьба] стихій, грізна, розгульна, літня буря (Фр., VIII, 1952, 135); З хаосу брил стирчать покручені рейки, іржаве погнуте пруття… Стихія тут показала себе (Гончар, Циклон, 1970, 3); Спокійна моря даль.. Та налетять вітри, і грізно заклекоче валами в вишину стихія водяна (Сос., II, 1958, 115); Два дні без сну і спочинку боролись люди з грізною стихією. Пожежу.. локалізовано (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 78); Весною 1931 р. будівники Дніпрогесу витримали нечувану боротьбу з стихією. Під час весняної повені дніпровські води мчали із швидкістю, яка у 80 разів перевищувала звичайну (Іст. УРСР, II, 1957, 386); // перев. мн. Про певні явища, сили і т. ін., ворожі людині. Чотири українських фронти відокремились від своєї техніки з самою лише легкою зброєю й пішли наперекір стихіям і воєнним доктринам громити ворога (Довж., І, 1958, 355); // Сильне й мимовільне, яке не підкоряється волі й розуму, підсвідоме почуття. Тонкі дверцята не витримали розбурханої стихії дитячої цікавості (Донч., VI, 1957, 15).

3. Явище суспільного життя, що відбувається без регулюючого впливу людей, суспільства. Народна війна — не стихія, а план! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 52); В розвинутих капіталістичних країнах стихія ринку веде до ліквідації дрібного виробництва (Ком. Укр., 9, 1962, 15).

4. Суспільне середовище, маса людей, які діють без керівництва, неорганізовано, сліпо. ..треба викрити помилку тих, хто не бачить дрібнобуржуазних економічних умов і дрібнобуржуазної стихії, як головного ворога соціалізму у нас (Ленін, 43, 1974, 188); — Ще не зміцнілу регулярну армію поглинає розпалене повстанське середовище, розбурхана і ніким не приборкана повстанська стихія (Гончар, II, 1959, 115); В глибині душі Балика і сам ненавидів голоту, відчуваючи в ній непокірну ворожу стихію, але тут [на засіданні] плямували честь війська, до якого він належав (Тулуб, Людолови, І, 1957, 30).

5. перен. Звичне для когось середовище, оточення. [Сінон:] Еллада — се ж колиска споконвічна святої волі. Правний син Еллади без рідної стихії жить не може (Л. Укр., II, 1951, 307); — Моя стихія — північ. Холод. Плодоносний світ я посуваю на північ. А це — головне (Довж., І, 1958, 407); Вода була його другою стихією, в якій хлопчик почував себе прекрасно (Собко, Скеля.., 1961, 14); * У порівн. Їй стало.. невимовно радісно від того, що є, є в її державі міста, куди безсилі сягнути фашистські бомбовози, не повисла над ними варварська ніч, яка скрізь супроводить окупантів, мов їхня рідна стихія (Гончар, III, 1959, 176); // Улюблене коло занять, інтересів і т. ін., що-небудь духовно близьке комусь. Стихією Івана Федоровича були страйки (Смолич, Мир.., 1958, 234); Тут, біля креслень, вона почувала себе, як риба в воді, це була її стихія, її робота, тут для неї не було незрозумілих явищ (Собко, Справа.., 1959, 73); Стихія Максима Микитовича — постійні пошуки. Він по зернині збирає факти про події далекого і близького минулого (Ком. Укр., 6, 1967, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 707.