СТЛУ́МИТИ, млю, миш; мн. стлу́млять; док., перех., розм. Подавити, заглушити; затамувати. [Юда:] Досада уперше ворухнулась в мене в серці супроти нього — я її стлумив (Л. Укр., III, 1952, 135); Лише словами — крилами тугими Він подолає глушину доріг.. І тільки пісня, кинута в Литву, Можливо, стлумить спазми ностальгії (Бажан, Роки, 1957, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 718.