СТОВБУРИ́НА, и, ж., розм.
1. Те саме, що сто́вбур 1. От він злазити почав, Сповз на стовбурину… Враз собака загарчав І вхопив штанину (Бойко, Билиці.., 1958, 5); Цілющий теплий сік напоїв сухе коріння і потік по стовбурині (Забіла, У.. світ, 1960, 140).
2. Один стовбур (у 1 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 719.