СТО́ВБУРОМ, присл., діал. Дибом, сторч. Лице хмуре, чуб стовбуром — ознака, що Грицько уже хлебеснув (Мирний, III, 1954, 27).
О́чі сто́вбуром — погляд, втуплений в одну точку. — Допився до того, що страшно глянути:.. очі — стовбуром, верзе таке, що й на голову не злізе (Мирний, III, 1954, 368).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 720.