СТОНА́ДЦЯТЬ, ти і тьох, числ. неознач.-кільк., розм. Неозначена велика кількість. Спасибі, милі пташенята,.. За те, що всі стонадцять голосів Злились з єдиним голосом природи (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 64); На всьому шляху плавання стонадцять разів опускаємо в глибини мудре приладдя.. з надією, що океан розкриє хоч частку своєї віковічної таємниці… (Знання.., 5, 1971, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 729.