СТОПУДО́ВИЙ, а, е.
1. Вагою сто пудів. Полтавщина нині збирає стопудові врожаї жита і пшениці (Цюпа, Україна.., 1960, 168).
2. перен. Дуже важкий. Під чоботом жандарма стопудовим, Під колісьми золочених коляс, Не сміючи своїм озваться словом, Трудящий люд жив роки і віки (Рильський, II, 1956, 18); Втома налягала стопудовим вантажем (Збан., Єдина, 1959, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 732.