СТОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, недок., від кого — чого, діал. Сторонитися. При княжім дворі всі почали якось сторонити від Тугара (Фр., VI, 1951, 65); — Зле робиш ти, Аглая-Феліцітас, що сторониш від цього чоловіка (Коб., III, 1956, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 737.