СТОРІ́НОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сторі́нка 1, 3. В основу гуморески часто кладеться випадок із життя, просто анекдот — усе це відповідно трансформується і подається на одній-двох сторіночках (Вітч., 11, 1969, 205); Андрій Дмитрович пояснював [Юркові] кожну сторіночку [«Комуністичного маніфесту»] (Рад. літ-во, 3, 1957, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 733.