СТОРІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який триває сто років. Пройшовши сторічний шлях творчих пошуків і славних звершень,.. театр щиро несе радість радянським людям (Мист., 6, 1967, 12); Сторічна війна; // Віком сто років. Сторічна бабуся.
2. Який живе, триває і т. ін. близько ста або понад сто років; // Який росте близько ста або понад сто років (про ліс, окремі дерева і т. ін.). Стомлений подорожній міг заспокоїти спрагу свою і відпочити біля води, в тіні сторічних горіхів (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 259); // Пов’язаний з чим-небудь, що відбувалося дуже багато років тому. Сторічні спогади; Сторічна давнина.
3. Стос. до часу, періоду тривалістю сто років. Сторічному ювілею Леніна присвятили письменники і митці Києва свої творчі звіти перед трудящими столичної області (Вітч., 7, 1969, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 733.