СТРА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко СТРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СТРАВИ́ТИ, стравлю́, стра́виш; мн. стра́влять; док., перех.
1. Провадити спаш чого-небудь. Бувають.. випадки, коли озимина переростає і її спасують. Цього не слід допускати тому, що тварини витоптують рослини, стравляють їх дуже низько, а іноді навіть витягують з корінням (Хлібороб Укр., 8, 1972, 17); Стравити луки.
2. перев. док., діал. Сприйняти. — Не хоче мене пан, я обернуся до хлопів. Побачимо, як він се стравить (Фр., VIII, 1952, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 746.